ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННІЙШОГО БОГОЛЄПА,МИТРОПОЛИТА ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО І СВІТЛОВОДСЬКОГО,ПАСТИРЯМ, ДИЯКОНАМ, ЧЕРНЕЦТВУ ТА УСІМ БОГОЛЮБНИМ ЧАДАМ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ

Возлюблені в Господі пастирі, диякони, всечесні іноки та інокині, брати й сестри.

Щиро вітаю вас усіх: ХРИСТОС ВОСКРЕС!!!

Разом з весною та сонцем прийшла Велична Пасха. Як би хотілося, аби Пасха прийшла назавжди та більше нікуди не йшла. Щоб теплий весняний дощик змив усі наші страхи, переживання, біль, страждання, гіркоту цього земного життя, а свіжий вітерець здув брехню, ненависть, лицемірство, якими цей світ засмердівся. За стародавньою церковною традицією єпископу належить на Пасху звертатися до своєї пастви з особливим посланням. Не хочу, аби моє сьогоднішнє слово сприймалося у ключі чергового формального тексту з приводу «свята Пасхи».

Пасха для православних була, є і залишається серцем року. Неважливо, що відбувається у світі, важливо те, що відбувається у твоєму серці. Зовсім нещодавно, коли руйнувався весь звичний світ, наші попередники – сповідники та новомученики – у таборах відмічали Пасху, служили Літургію… Про Пасху говорили і в концтаборах, у жахливому очікуванні газової камери, а все тому, що ця подія важливіша за все інше!

Вже який рік для нас Пасха приходить під звуки сирен, вибухи ракет, у скорботних та трагічних обставинах нашого життя. Проте це ніяк не відміняє Пасхальної радості, яка живе в серцях віруючих. Ззовні та зсередини ми стиснуті, проте в душах наших звучить «Христос Воскрес!». Пасхальна радість під час війни особлива. Вона зовсім не схожа на те, що відчуває душа в мирний час. Тиха радість вічності з’єднується з гіркою печаллю буденності. Близькі, рідні, друзі, дім, сад, город – усе, чим жив, дихав, що любив, поступово тане та зникає з останнім подихом, з останнім ударом серця. Різниця лише у тому, що війна це робить швидко та масово… Мине колись і ця війна. Заростуть травою могили всіх, хто жив у цей темний час, хто помер від горя, ран і хвороб. Проте не мине те, що прийшло до нас з Неба на Пасху! І виявиться, що смерть тут – усього-на-всього гостя, яку не запрошували, і в неї немає права забирати у нас любов Воскреслого Христа.

Христос Воскрес! І диявольське гарчання війни захлинулося і померло. 

Христос Воскрес! І Життя перемогло смерть, радість поглинула горе.

Христос Воскрес! І висохли сльози, втекло горе, зникла смерть. 

Христос Воскрес! І вбиті воїни знову вдихають запах квітучого бузку.

Христос Воскрес! І Мати Божа, обіймаючи загиблих дітей, повертає їх щасливим батькам.

Христос Воскрес! І на місці будинку, зруйнованого снарядами, повстає дім нерукотворний, вічний (2 Кор.5:1).

    Христос Воскрес! І люди разом з ангелами славлять Творця та оспівують хвалу Богу.

    Христос Воскрес! І ми бачимо на власні очі святих, яким молилися все життя, 

    цілуємо їх та обіймаємо своїми руками.

 Христос Воскрес! І ми дивимося на світле обличчя Сина Божого, дякуючи Йому за всі благодіяння. Христос Воскрес! І минає старе, тепер усе нове. (2 Кор.5:17).

Тільки важливо відповісти для себе – чим ми готові пожертвувати для того, щоб вся ця радість стала нашою? Не стогни, не ремствуй, не журися, не бійся, не зневіряйся! Усе мине, проте Христос і те, що належить Йому, нікуди не зникне. Там, за димом війни, за виттям снарядів, за плачем, біллю та кров’ю «сьогодні», чекає на тебе твоє вічне «завтра», і воно реальне. Тільки ти про нього пам’ятай і ніколи його не втрачай.

Пасхальна радість приносить нам ОНОВЛЕННЯ. Це єдине, що ще дає сенс цьому життю. Той, хто не вірить в життя вічне, буде завжди далеким від істинного оновлення, отримуючи від Пасхи лише емоції та «розговіння». Так само далекий від цієї радості й той, хто, будучи охопленим гординею, впевнений у собі, шанує своє життя як «гідне». Натомість той, хто придбав благодать самозречення та смирення, відчує радість торжества Воскресіння явно та яскраво. Встигнути очиститися, преобразитися для Царства Божого. «І не ввійде до нього ніщо нечисте, і ніхто відданий мерзоті і неправді, а тільки ті, котрі записані у Агнця в книзі життя» (Одкр.21:27). Тож, не поспішаємо розслаблятися після Великого посту. Зараз наші душі переживають захоплення Пасхи. Проте саме цей час є найбільш небезпечним для нас. Згадайте ту духовну рішучість, яку ми мали на початку Великого посту, ті зусилля та працю, які ми намагалися нести. Якщо не закріпити свої позиції та не втриматися на тому місці, куди привела нас великопісна дорога – усе розгубимо. Біси, можливо, лише й чекають весь цей піст, коли ж почнеться у нас світла седмиця, і ми дозволимо собі розслабитися, аби забрати у нас все те, що ми такою працею намагалися придбати.

Дорогі мої, я не закликаю вас до того, аби продовжувати постувати. Лише вважаю своїм обов’язком попередити про ту небезпеку, яку несе в собі внутрішня розслабленість. Не можна з настанням пасхальних торжеств залишити: увагу до себе, зібраність, зосередженість на своїй потаємній людині. Якщо вам вдалося позбутися гріховних звичок, то і не треба до них знову вертатися. Обмежили Інтернет – так і залиште. Намагалися усіма силами не марнословити, більше читати, молитися – цю звичку треба закріпити. Інакше не матиме сенсу вся праця, весь подвиг, усе те, що було зроблено за піст. Утримати свою позицію необхідно до наступного посту, зробити її природнім станом своєї душі потрібно для того, щоб наступний піст провести вже в русі «вище». І у такий спосіб потрібно будувати все своє духовне життя. 

Будемо пам’ятати, возлюблені: можна довго повторювати слова «Христос Воскрес», проте до кінця так і не вірити в Його Воскресіння та продовжувати жити у смутку та страху. Отже, головне – не слово, а віра, не формальна участь, а досвід… Кожен, хто прийшов на пасхальне богослужіння в храм, – повинен прийти до Христа Воскреслого! Прийти до Нього не заради традиції, не заради атмосфери свята, а у любові долучитись Христового Воскресіння! Тільки воно одне позбавляє людину від жаху та влади смерті. Тільки в ньому – відрада та справжність життя. Тільки долучившись до пасхальної радості, ми зможемо жити цілісно, не розкладаючись, не провалюючись в небуття… Пасха повинна стати не просто святом, а головною подією нашого життя!

Головним «доказом» Воскресіння Іісуса повинен бути не лише авторитет свідчення Письма, не краса богословської думки, а наш особистий досвід, особисте переживання близькості Христа Воскреслого…

Ми повинні свідчити світу про Пасху. Проте при цьому розуміти, що говорити потрібно з кожним по-різному. Те, що можна сказати мудрецю, не слід говорити божевільному. Те, що може зрозуміти добрий, ніколи не зрозуміє злий.Іноді насіння Євангельської проповіді можна сіяти на добрий ґрунт, а іноді доводиться прищеплювати його порожнечі. Проте, як би там не було, Пасха – це свідчення про те, що у світ прийшов Бог, Він переміг диявола, гріх і смерть. Тепер вони над людиною не мають жодної влади.

Пасха, засяявши на землі, стала Євангелієм, і світ Її незмінний. Темрява ж, знайшовши прихисток у серцях людських, підлаштовується, наче паразит, до гріховності людини. Тільки Ти, Боже, розділивши світло та темряву, можеш відокремити в наших серцях світло від темряви. Молимося Тобі, кличемо Тебе та жадаємо безперервно благих слів Твоїх: «Хай буде Пасхальне Світло в серцях ваших! І хай стане воно для кожного з вас світлом вашого спасіння».

Пасха – це світло в кінці тунелю життя. Проте шлях до неї довгий та непростий. І багато брехунів будуть вказувати людині на зовсім інший шлях. Так, світ – великий обманщик. Він, як на великому екрані кінотеатру, показує нам своє кіно, поки кишеньковий злодій – диявол краде час нашого життя, який було дано нам, аби увійти в Небесний Єрусалим.  

Приймімо ж, брати та сестри, Пасху як ту, що дає нам НАДІЮ та СЕНС нашого буття, як ту, яка перемагає усілякий страх і біль і приносить благословенний МИР та ЩАСТЯ у Христі Іісусі.

Хотів би зі щирими пасхальними побажаннями висловити всім вам дорогі отці, брати та сестри подяку за ваші молитви, труди та стояння у вірі! Ще й ще, закликаю всіх вас не слабшати в молитвах про довгоочікуваний мир, благополучне повернення додому наших захисників та благословенне майбутнє нашої України. Воскреслий Спаситель нехай зміцнить, збереже і допоможе всім нам!

Зі щирим побажанням усім нас в Царстві Божому святкувати вічну Пасху,
смиренний +БОГОЛЄП, митрополит Олександрійський та Світловодський.
ПАСХА ХРИСТОВА 2025 р., місто Олександрія.