Так багато болю приносить безжальна війна…

Щодня вона вириває з наших сердець найдорожчих — синів, чоловіків, батьків. Вона змінює долі, залишає по собі сльози, мовчання і пам’ять, яка ніколи не згасне.

20 жовтня 2025 року живим коридором пам’яті й подяки Петрівщина провела в останню земну дорогу земляка-захисника, учасника бойових дій — Гребенчукова Романа Васильовича із села Новий Стародуб.

Бойовий шлях воїна був звитяжним. Поранення, отримане у 2023 році під час захисту рідної землі, вибило Романа зі строю. Попереду було півтора року боротьби за життя — шпиталі, тривале лікування, віра і надія близьких. Медики зробили все можливе, але серце мужнього воїна не витримало. 18 жовтня 2025 року воно зупинилося.

Ті, хто знав Романа, згадують його як людину щиру, доброзичливу, готову завжди допомогти ближньому. Він ніколи не відмовляв у підтримці, умів підбадьорити, розрадити, вселити віру.

Йому було лише 42 роки — час, коли тільки жити та жити… Але війна забрала в нього це право.

Для його матері, дружини, доньки — це втрата, що болітиме вічно. Тепер їм доведеться вчитися жити без сина, чоловіка, батька, який був їхньою гордістю і опорою.

Траурний кортеж від Петрового до Нового Стародуба супроводжували живі квіти, синьо-жовті прапори, мешканці громади. Жителі Петрового, Олександрівки, Інгулецького, рідного села — усі стояли навколішки, віддаючи шану Воїнові.

Керівництво громади, побратими, сусіди, однокласники, друзі — усі єдналися в спільній скорботі.

Журлива мелодія, щира молитва, слова подяки й сльози на очах. Символічний момент — державний прапор, переданий родині,  трикратний військовий салют – як  знаки пошани й вдячності.

Роман Гребенчуков назавжди залишиться у пам’яті Петрівщини як людина честі, мужності й любові до України.

Герої не вмирають — вони живуть у серцях свого народу.

Чин православного поховання звершив благочинний храмів Петрівського округу Олександрійської єпархії Української Православної Церкви протоієрей Димитрій Городецький.

автор: Петрівська Селищна Рада