ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННІЙШОГО БОГОЛЄПА, МИТРОПОЛИТА ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО ТА СВІТЛОВОДСЬКОГО, ПАСТИРЯМ, ДИЯКОНАМ, ЧЕРНЕЦТВУ ТА УСІМ БОГОЛЮБНИМ ЧАДАМ
ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ
Возлюблені в Господі пастирі, диякони, всечесні іноки та інокині, брати й сестри.
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ЗДІЙСНИЛОСЯ! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС ХРИСТОС!
Про що сповіщає нам пасхальне вітання? Зокрема – про «надію», але у сучасному світі це слово часто означає щось на зразок ілюзій. Коли людина говорить: «Я сподіваюся, скоро настане мир…», вона має на увазі, що зовсім у цьому не впевнена. Християнська надія – зовсім інша, тому що цю надію дає Воскресіння Христа. Без цієї надії Євангеліє мертве, і наша віра марна.
Багато хто сьогодні говорить, як в таких умовах можливо святкувати Пасху? Але коли згущується морок, це саме час для Пасхи. Багато що змінилося за рік, але Пасха не «змінилася»! Пасха – це світло, яке приходить у темряві. Не було таких часів, коли Пасха святкувалася б не в темряві Гефсіманського саду. Слідування за Христом обов’язково приведе нас у цей морок. Ми часто бажаємо переконатися, що Бог поруч. Де Ти, Боже? А Він там, у темряві, – просто нам за Ним туди не дуже-то й хочеться…
Звісно, комфортно святкувати Пасху, коли у нас гарний настрій. Коли у світі все чудово, коли нас ніхто не б’є, не ображає, коли не відбувається нічого страшного – ось тоді й свято, але це не правда яка пов’язана з тим, що людина не дуже розуміє, що таке бути християнином. Якщо нам сьогодні дуже непросто, якщо ми страждаємо і мучимося, це не означає, що Пасха не настає, не означає, що життя не перемагає смерть. Смерть переможена, коли у твоєму житті буде перебувати Христос. Коли морок твоєї душі, створена тобою самим темрява наповнюється Христом. Пасха – це нова можливість щоразу це прийняти, цим жити, зробити це центром своєї віри. Проте якщо у твоєму житті не відбувається цієї зустрічі зі Христом, то яка може бути Пасха?
Ми живемо серед страждань війни, зла та смерті. Де знайти чесні відповіді? Як можливо прийняти все те, що ми з вами переживаємо? Чому Бог це все допустив? Ми бачимо торжество зла та гріха – і виглядає це як повний провал нашої християнської надії… Возлюблені, згадаємо, що жах земного життя та смерті пізнав і Христос. Однак, Господь, а потім і Його учні бачать в усьому цьому не просто трагічний результат людської злості та невіри, але здійснення задуму Божого. Проте як цей задум може включати в себе людські страждання? Сьогодні через війну на нашій землі гинуть ні в чому невинні люди, невже і це є частиною Божого задуму? НІ! У світі постійно відбувається маса огидних речей, яких Бог не хоче! ВІН не є джерелом зла та страждань! Господь перемагає зло не тим, що не дає йому здійснитися, а тим, що перетворює його на торжество добра. Бог через усе зло світу, яке відчув на собі Христос, рятує нас від гріха та смерті, які, у свою чергу, є результатом дії волі людини, пошкодженої гріхом. Бог знає, як перетворити все на благо. Його неможливо застати зненацька та збити з пантелику. Абсолютно всі події – найбільш жахливі та противні Його волі – будуть враховані в Його задумі. Саме Пасхою ми віримо в остаточне торжество Бога. Наша справа – виконувати Його волю ось у цей поточний момент нашого життя. Молитися та брати участь у житті Церкви та нашої Держави. Дбати про тих, кого Бог довірив нашому піклуванню, тих, хто втратив сьогодні дах над головою, залишився сам на сам з бідою, втратив близьких або захищає нашу землю в окопах.
Необхідно усвідомити, що Воскресіння Христове – це не епізод з минулого. Це початок великої епохи преображення: прийшовши у цей страшний світ, Господь влаштовує так, що «майбутнє вторглося в сьогодення» і змінює його, відновлюючи світ відповідно до початкового Божого задуму. Звісно, нам, таким приземленим та немічним, це зовсім не помітно, проте, прошу, прийміть ці слова – Христос уже прийшов у наше життя! Усвідомимо, друзі мої, що Бог присутній з нами навіть у найбільш відчайдушних обставинах! Бог «плаче» з нами у нашій скорботі, щоб одного разу ми могли сміятися разом з Ним! І Пасха – це початок радості всіх викуплених.
Не дивлячись на весь хаос, усю безнадійність людського життя, світ не застиг у злі: він невпинно рухається до виконання обіцяного – приходу Царства Божого. При цьому наша надія не переноситься кудись у далеке майбутнє. Вона вже з нами і може змінити нас і світ навколо нас! Через Надію у Воскреслому Спасителі ми знаходимо джерело життєвої сили. Мати надію у Христі – означає відмовлятися прийняти гріховне теперішнє як остаточний стан, відмовлятися повертатися до злого минулого. Надія живе там, де люди очікують обіцяного Богом майбутнього та прагнуть до нього. Пасха проголошує: чим більш безпросвітне наше сьогодення, тим сильнішим має бути християнське прагнення до зміни, тим сильнішою має бути внутрішня та зовнішня протидія злу, більш старанними спроби наблизити торжество Царства Христового.
Я думаю, що вже немає жодного християнина, який, дивлячись на події, що відбуваються у світі, відчуваючи себе заручником політичних ігор безумців, не задавав собі питання: «А чи не напередодні останніх часів ми живемо?» Таке враження, що правителі світу збожеволіли. Ми всі чекаємо, коли це закінчиться, але, схоже, що це тільки початок… Напевно, людство втратило щось важливе, що пов’язує людину з Богом. Інакше не було б такого масового божевілля ненависті, злості та богоборства, яке ми бачимо зараз. Колись іудеї кричали Пілату: «Розіпни, розіпни Його», думаючи, що захищають правду. Навіть сатана, коли буде збирати своє військо на Армагеддон, буде це робити в ім’я усього святого, що тільки є у світі. Це буде війна за мир, за свободу, за загальнолюдські цінності тощо. Він буде обіцяти мученицькі вінці тим, хто віддасть за нього своє життя…
Влада та жадібність роблять сильних світу цього богоборцями які насолоджуються болем і стражданнями невинних. Що можна сказати цим одержимим? Як відповідати на їхні божевільні задуми? Ми як християни, які живуть в очікуванні другого пришестя Христа, маємо своєю волею, яка напрямлена до добра, своєю відмовою змиритися з несправедливістю, своєю протидією гріху в собі, у любові та смиренні сподіватися на волю Божу. Пам’ятаючи про те, що своїм християнським подвигом створюємо майбутнє вже зараз. Світ божеволіє, проте ті, хто переміг свій розум, ніколи не стануть божевільними. Нас можуть знищувати, позбавляти людської гідності. Проте все це буде нас робити лише ближчими до Христа. Тому що ми йдемо слід у слід за Його стопами.
Боже, не згадуй наших гріхів, дай нам терпіння та мужність, аби ми сьогодні показали своє повноліття у справі спасіння.
Ти, Отець усіх народів, пом’якш жахи війни, врятуй наш народ.
Багато сьогодні розділень серед нас, православних, багато спокус. Часто, на жаль, багатьох з нас може долати пристрасть гордості та зарозумілості, хтось «заражається» ідеями церковних перетворень, хтось бажає зберегти вікові канони… У кожного може бути своя правда, проте Істина одна, і вона є – Христос. Ось, дехто сьогодні заявляє: «канони не працюють, вони вже не дійсні»… Виходить, якщо у законодавчому та вірповчальному полі Церкви нас дещо не влаштовує, то воно вже втрачає силу? Напевно, так мислив і Іродіада яка не бажала бути дружиною Филипа, а хотіла стати жінкою Ірода, ну що тут поганого? Адже все було в них в любові та згоди, а любов вища за всі закони та правила… Невже так складно було це зрозуміти Предтечі Іоанну та зглянутися на «становище» царя. Якби він міг якось більш ліберально та ширше мислити, враховуючи реалії часу то, мабуть, і голову не втратив би. Ну, були такі старі канони, які забороняли цей шлюб, але ж «не працювали вони вже, застаріли».
Згадуючи біблійну історію, я не міг згадати жодного пророка, який би відрізнявся ліберальними поглядами на Божественні правила та постанови. Усі вони проявляли дивовижну впертість. Така позиція ніколи не викликала співчуття з боку «прогресивного людства». Що було би поганого в тому, якби Маккавейські мученики з’їли заборонене законом свине м’ясо? Невже ця дрібниця вартувала того, аби жертвувати своїм життям? І навіщо було матері Софії віддавати на болісну смерть трьох своїх малолітніх доньок? Що страшного в тому, аби вони поклали шматочок ладану, що димить, перед якимось кам’яним ідолом? Адже ніхто не змушував їх вірити в те, що він і є бог. Самі язичники в це вже давно не вірили. Це всього-на-всього формальність. Так чи варто було за неї так болісно вмирати?
Нажаль і у сучасному світі принципові позиції віровчення стають формальністю. Бог усе частіше виганяється з порожніх душ колись хрещених людей. Віра втратила свій конкретний зміст для більшості. Іродіада танцює на майданах, де відбуваються релігійно-політичні демонстрації, а Іоанну Предтечі вкотре відсікають голову «експерти у сфері релігії».
Уся сутність будь-якої ідеології в тому, що їй треба за будь-яку ціну знайти ворога та, відповідно, відвести людей від Христа. Євангеліє відкриває нам зовсім інші перспективи. Ціль земного життя – не боротися за цей світ для того, аби поставити в ньому Царем Христа, а встигнути «вирватися» з нього, як з палаючого будинку. Наше серце має бути напрямленим вгору, на небо, туди, де немає ворогів. Душа духовної людини покликана встигнути з’єднатися з Богом, вистрибнувши з обіймів цього світу, який тоне у злі. І пам’ятайте! Стан земного світу визначається лише святістю та чистотою, якщо в людей не буде цих якостей – не буде й миру у світі. Це непорушний духовний закон. Диявол обіцяє людям незліченні багатства та різні варіанти земного щастя й добробуту, а дає усім лиш одне – кладовище пекла.
Голови багатьох людей зараз зайняті думкою про те, що робити, куди бігти, де ховатися. Ніде ти від Бога не сховаєшся та нікуди від Нього не втечеш. Бог вже про все подбав та все приготував для нас ще до того, як ми прийшли у цей світ. «Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (1 Пет. 5:7). Потрібно зрозуміти, дорогі мої брати та сестри, індивідуального раю бути не може, тому що одним з важливих елементів щастя спасенної людини є можливість бачити інших людей щасливими. Для християнина бажання спасіння іншої людини важливіше, ніж досягнення свого особистого щастя і навіть індивідуального спасіння. Цей дух загальної соборності визначає і життя нашої Церкви на землі. Тому чим більше люди віддаляються один від одного, тим більше вони віддаляються і від Бога. Віддалення – це не просто роз’єднання та припинення якихось дружніх стосунків. Воно має свій подальший вектор руху, переростаючи поступово в агресію, ворожнечу та ненависть, найвищим проявом якої є вбивство людей один одним.
Приймемо ж, брати та сестри, Пасху як те, що дає нам НАДІЮ та СЕНС нашого буття, як те, що перемагає усілякий страх і біль, ворожнечу та приносить благословенний МИР і ЩАСТЯ у Христі Іісусі. Підбадьоримося, з нами Бог! Нехай буде мирною наша совість, православні! Озброїмося молитвою та сподівання на милосердя Боже і, головне, не втратимо нашої церковної єдності в союзі слухняності та вірності нашим традиціям.
Хотів би також зі щирими пасхальними побажаннями висловити усім вам, дорогі отці, брати та сестри, вдячність за ваші молитви, невтомну працю та стояння у вірі! Ще і ще закликаю вас не слабшати в молитвах: про довгоочікуваний мир, про всіх знедолених і біженців, про благополучне повернення додому наших захисників, полонених і благословенне майбутнє нашої України. Воскреслий Спаситель нехай зміцнить, збереже та допоможе у перемозі усім нам!
Проголошуючи «Христос воскрес!» серед ночі цього світу, ми кидаємо виклик усім силам страху та зневіри. Господь воскрес, Він дарував нам нове життя, аби вже тут, на землі, ми жили цим новим життям у радісному очікуванні Його повернення. Нам тільки важливо триматися правильного шляху, на якому ми чітко бачимо в кінці дороги світло небесного Ієрусалиму.
Христос Воскрес! А значить, і у нас є надія на те, що наші душі та тіла, политі дощем віри та зігріті Божою Любов’ю, обов’язково проростуть крізь попіл смерті та тління в саду Царства Божого.
Христос Воскрес! Значить, у нас є Вічний дім, де на нас чекають, і ми маємо посох надії, спираючись на який, можемо йти до цього дому.
Христос Воскрес! І ця Істина стане останнім рядком у біографії кожної людини та всієї земної історії.
Зі щирим побажанням усім нам у Царстві Божому святкувати вічну Пасху,
смиренний +БОГОЛЄП, митрополит Олександрійський і Світловодський.
ПАСХА ХРИСТОВА 2026 р., місто Олександрія.
