Все своє земне життя вона присвятила служінню ближнім. Багато років працювала медсестрою, з любов’ю та співчуттям полегшуючи страждання хворих. Її праця була тихим свідченням християнської любові та милосердя.

Навіть у місяці важких страждань вона зберігала внутрішнє світло й дарувала його іншим. Її лагідна, підбадьорююча посмішка підтримувала тих, хто був поруч, і залишилася в пам’яті багатьох як знак незламної віри.

Вона ніколи не була байдужою до світу навколо себе, завжди прагнула зробити все чистішим, кращим, відповідально ставилася до кожної справи. Її внутрішня вимогливість поєднувалася з великою любов’ю до людей.

3-го травня 2020 року Лідія прийняла монаший постриг, обравши шлях молитви, смирення та служіння Богові. У монашому житті вона зберігала лагідність, простоту серця та готовність допомогти кожному, хто потребував духовної та молитовної підтримки. Особливою була її дитинна довіра до Пресвятої Богородиці.

Якби потрібно було передати сутність її особистості у двох словах, то це був би «благодатний вогонь» – внутрішнє світло, яке не згасало до останнього подиху, вогонь, який не палив, а зігрівав.

Діти, внуки та правнуки дякують Богові за честь жити поруч із такою людиною. Вона стала для них прикладом віри, любові до Бога й людей, порядності та безкорисливості.

Єпархія складає щиру подяку Богові за дар її життя та молитовно просить Господа упокоїти її душу «в місці світлому, в місці квітучому, в місці спокійному».

Вічна їй пам’ять.