17.02.24 року в день 118-ї річниці від дня народження Агафії Авраменко біля місця її поховання, на міському цвинтарі м. Олександрії, відбулася соборна панахида. Заупокійну службу очолив високопреосвященнійший митрополит Олександрійський і Світловодський Боголєп, якому співслужили протоієрей Михайло Бобурка, протоієрей Олексій Микитенко, та протодиакон Кирил Божко. У виконанні архієрейського хору гармонійно звучали молитовні заупокійні піснеспіви, які більше нагадували пасхальну службу, під час якої відчувалася духовна радість та умиротворіння. Навіть сонечко своїми променями зігрівало всіх присутніх і ранок був більше схожим на весняний, а не на зимовий лютневий день.
По завершенню служби митрополит Боголєп звернувся до всіх присутніх зі словами духовної настанови, провівши паралелі сьогодення з 20-30 ми роками ХХ століття, запропонувавши брати приклад з пріснопоминаємої раби Божої Агафії, яка незважаючи на всі складнощі свого життя, до останніх днів залишалася вірною догматам Православної церкви. Гоніння, роки заслання, голод, холод, тяжкі хвороби, втрата зору, не маючи пенсій та фінансової допомоги від держави, уповаючи тільки на волю Божу матушка Агафія достойно пронесла свій життєвий хрест впродовж 84 років і представилася до Господа 27 березня 1990 року в день Феодоровської ікони Пресвятої Богородиці.
По завершенню служби владика подякував усім присутнім за спільну молитву і за упокій матушки Агафії роздав милостиньку. Прихожани кладбіщенської церкви з настоятелем храму святих мучеників Феодора та Анастасії Узорішительниці пригостили всіх бажаючих освяченим коливом та гарячим чаєм…
Ім’я подвижниці благочестя ХХ століття, Агафії Дмитрівни Авраменко, відомо багатьом олександрійцям та за межами міста, як ім’я сповідниці віри Христової ХХ століття, яка в роки гоніння та антицерковної пропаганди була старостою Покровської церкви в м. Олександрії. Доля цієї простої жінки, яку багато хто в Олександрії знав і називав просто «матушка Агафія», або «матушка Гаша» зовсім непроста і достойна пам’яті та пошани олександрійців.
Агафія Дмитрівна Авраменко народилася 4 лютого 1906 року (за ст. ст.) в багатодітній родині Дмитра і Сінклітікії Авраменків у повітовому місті Олександрія Херсонської губернії. Зразу ж на другий день – 5 лютого 1906 року (за ст. ст.) дівчинку похрестили в Миколаївській церкві м. Олександрії.
З юних років Агафія несла свій послух в монастирі (в якій саме обителі була Агафія поки що невідомо). Після лихоліть 1917 – 1920 років багато монастирів було закрито. У цей період в Олександрію повернулися декілька послушниць та монахинь, в числі яких була і Агафія. Незважаючи на урядову антирелігійну пропаганду, Агафія, як і раніше залишилася віруючою православною людиною та відвідувала церковні служби. У 1930-ті роки Агафія Дмитрівна Авраменко була обрана головою церковного правління та п’ятидесятки Покровської церкви. У 1936 році Покровську церкву в Олександрії закрили. Після закриття храму настоятель Покровської церкви Адріан Вожаков та протоієрей Димитрій Сурмелі здійснювали церковні служби на квартирах віруючих, а також за домашньою адресою Агафії Авраменко, яка разом із своєю мамою проживала по вул. Партизанській, 21.
Авраменко Агафія, як голова церковної громади, їздила до Києва і Москви з клопотанням про дозвіл на відкриття Покровської церкви, але дозволу так і не отримала. Коли вона повернулася до Олександрії – Покровську церкву вже зруйнували. Під час масових репресій у 1937 році разом із священиком Покровської церкви Димитрієм Сурмелі 6 грудня Агафія була заарештована. Їм були пред’явлені звинувачення «в тому, що А. Д. Сурмелі і А. Д. Авраменко під виглядом релігійного служіння проводили контрреволюційну агітацію, спрямовану проти виборів у Верховну Раду, тобто у злочині передбаченому ст. 54 – 10 ч. 2 КК УРСР». Крім «контрреволюційної діяльності» серед жителів міста Олександрії і найближчих колгоспів, Агафії в провину також ставили «контрреволюційну діяльність серед школярів міста». Предметом доказу обвинувачення виявився вилучений під час обшуку зошит для малювання учениці 3-ї школи Мірошникової А., в якому були малюнки на релігійну тематику.
Агафія Авраменко і священик Димитрій Сурмелі перебували під вартою у в’язниці м. Кірово (нинішній Кропивницький). На підставі витягу з протоколу № 23 засідання трійки УНКВС по Миколаївській області (в даний період Олександрія входила до складу Миколаївської області) від 8 грудня 1937 року було винесено постанову: «Авраменко Агафію Дмитрівну вислати в виправно трудовий табір терміном на десять років з заліком попереднього ув’язнення 6.ХІІ.37 р.». Священик Покровської церкви Димитрій Сурмелі /священномученик Димитрій Олександрійський, прославлений у 2013 році/ був засуджений до вищої міри покарання – розстрілу, вирок над ним був приведений у дію о 24-й годині 27 грудня 1937 року. (місце розстрілу і поховання не відомо).
Зі спогадів Коваленко Іраїди Єгорівни про Агафію Авраменко відомо, що вона працювала в таборі на важких виснажливих роботах на лісоповалі. Через три роки застудилася, отримала ускладнення після хвороби і в результаті чого осліпла. Не зважаючи на сліпоту і хворобу серця перебувала в таборі. Агафія відбувала покарання у Агафія відбувала покарання у В’ятських таборах Кіровської області протягом 8 років. Після звільнення Агафію Авраменко до себе забрали отець Миколай Мочульський і матушка Євгенія, які проживали в Олександрії по вул. Луначарського /нині вул. Софіївська/
Багато хто з віруючих знали матушку Агафію і згадують розповідь про чудо зцілення під час молитви перед «Касперовською» іконою Пресвятої Богородиці у м. Одеса. Отець Миколай повіз Агафію в Одесу до відомого академіка, лікаря офтальмолога Володимира Філатова. Оглянувши стан очей Агафії, Філатов сказав, що він вже не зможе нічим допомогти, операцію робити занадто пізно… На зворотньому шляху з клініки Агафія і священник Миколай зайшли в церкву, щоб помолитися (за іншими спогадами в монастир, в який саме ніхто не пам’ятає) Під час молебню, приклавшись до «Касперовської» ікони, Агафія прозріла. Подякувавши Господу і Пресвятій Богородиці, вони знову поїхали у клініку до Філатова, щоб засвідчити чудо Божої милості. Коли Агафія підійшла до лікаря, той трохи навіть обурився, чому вони знову прийшли, адже він сказав, що нічим допомогти не зможе. Але Агафія відповіла: «Лікарю, так я вже все бачу». Філатов був здивований і завів її до себе в кабінет, вказавши на ікони, які знаходилися у нього в куточку, сказав: «Говоріть, що ви тут бачите». Агафія стала перераховувати назви всіх ікон, які були на стіні. Філатов, будучи глибоко віруючою людиною, сказав: «Так, Бог був, є і буде!».
Після чудесного зцілення Агафія проживала в Олександрії, відвідувала Покровську церкву, яка на той час знаходилася у будиночку по вулиці Партизанській, пекла просфори. Коли Агафія захворіла і вже не в змозі була відвідувати храм, багато віруючих та священнослужителі відвідували матушку Агафію. Незважаючи на свій стан, Агафія надавала допомогу добрими порадами в час скорботи, зі своєї бібліотеки давала читати духовну літературу.
Померла Агафія Дмитрівна Авраменко 27 березня 1990 року, похована на Олександрійському центральному цвинтарі.
Інформацію надала; Ольга Божко
