У 1990 році відійшла до Господа, глибоко віруюча людина, сподвижниця священномучеників Адріана та Димитрія Олександрійських , Агафія Авраменко. В середині 30-х років ХХст. вона була обрана головою релігійної громади Свято- Покровського храму м. Олександрії.
В 1936 році храм зачинили, і вона робила все щоб його було знову відкрито. В 1937 році разом зі сщмч. Димитрієм Сурмелі вона була заарештована та засудженна до 10 років таборів. 
М. Агафія повернулась з табору сліпою, їй не було де жити, мати померла, а  рідня відмовилась від “ворога народу”. Руку допомоги м.Агафіі подав священик Миколай Мочульский з дружиною Євгенією – вони взяли ії до себе. Саме о. Миколай возив Агафію до академіка Володимира Петровича Філатова до м. Одеси. Всесвітньо відомий лікар-офтальмолог зізнався, що він не зможе допомогти в цьому випадку,  оскільки медицина тут безсильна. Тоді батюшка повів сліпу Агафію до Касперівської чудотворної ікони Божої Матері, і сталося чудо – Агафія прозріла. Вони повернулись до Філатова, він навіть прикрикнув на них та сказав, що він все пояснив і не може нічим допомогти. Тоді м. Агафія відповіла, що вона вже бачить. Для перевірки Володимир Петрович запросив ії в підсобну частину свого кабінету і спитав у неї, що вона бачить. Агафія сказала, що прбачила ікону, яка стояла в кутку. Філатов зворушено промовив:”Бог є і будє, а ми люди грішні”. 
На жаль, як не шукали, не могли знайти фотографії м. Агафії, бо вона не любила фотографуватися. Нещодавно істориком і краєзнавицею Ольгою Миколаївною Божко було знайдено фото м. Агафії, на якому вона стоіть поруч з  людьми, які стали для неї другими батьками – отцем Миколаєм Мочульским та його дружиною Євгенією.